Чекати 5 років до чергових виборів щоб переобрати явно непридатних або по-старому злочинних державних функціонерів суспільство не може собі дозволити, чекати, що функціонери «прозріють» і спроможуться на позитивні зміни – наївність, в той час, як і повстання зараз – це смерть.
Отже необхідно знайти альтернативний інструмент швидкого, тотального перезаснування правил життя в країні мирним шляхом, такий інструмент відомий в світовій історії, як установчі (національні) збори громадян.
Національні установчі збори – виборні тимчасові збори представників народу, покликані виробити або змінити основні закони держави і, таким чином, на правовій основі, оформити новий державний і суспільний устрій. Перші національні установчі збори (конституанти) були утворені в США та Франції. Перші у світі конституції – основоположні закони – були прийняті саме установчими зборами ще у ХVІІІ ст. Здебільшого, установчі збори відбувались після та в результаті якихось надзвичайних подій, війн і революцій, системної кризи (США, 1776, 1787; Франція 1789, 1792, 1848, 1871, 1945; Німеччина, 1848; Бразилія, 1988; Колумбія, 1991; Камбоджа, 1993), після руйнації імперій (Австрія, 1918; Росія, 1918; Німеччина, 1919; Туреччина, 1922), здобуття політичної незалежності (Бельгія, 1831; Польща, 1919; Латвія, 1919; Литва, 1920; Чехія, 1920; Грузія, 1921; Індія, 1950, Естонія, 1992), падіння тоталітарних режимів (Італія, 1947, Португалія, 1976, Болгарія, 1991, Румунія, 1992, Південна-Африканська Республіка, 1996).
Зважаючи на не закріпленість установчих зборів в українському законодавстві, для збереження конституційного устрою, рішення зборів доведеться легалізувати всеукраїнським референдумом, який не складно ініціювати маючи сотні тисяч однодумців по усій країні.