Інструкція для чіткого, ясного, зрозумілого та цікавого сюжетного тексту, викладення історії, концепції, ідеї, у форматі публікації в соціальних мережах.
Три алгоритми композиції сюжетного тексту оповідання, для публікації в соціальних мережах
Наприклад: обіграв / запізнювався / встиг / закохався / потонув (Титанік).
Дієслова – головні слова в будь-якому тексті. За їх допомогою легко переказати суть будь якого сюжету.
Пішов на війну / закохався / одружився / загинув
Плив на кораблі / потрапив в шторм / вижив / страждав / врятували
Крав / спіймали / засудили / виправився
Смислове навантаження будь якого сюжету завжди лягає на дію. Дієслова бувають активні (конкретна дія) та нейтральні (бути, дозволяти, існувати). Нейтральний текст нікому не цікавий.
Конструкція сюжетного тексту. Складові частини: речення, абзаци, пунктуація.
Щоб уникнути монотонності в тексті – ритми потрібно чергувати.
Значення: Короткі фрази – 1-4 слова; Середні – 5-10 слів; Довгі – більш 10 слів.
Дефіс (риска). Цей знак змушує нас правильно розставляти акценти. Він відмінно підходить для розбивки складних речень. За допомогою тире зручно створювати точки симетрії в реченні і виділяти важливе.
Техніки для забарвлення тексту особливим відтінком, який сформує характер публікації
Ці три техніки експлуатують базову пізнавальну потребу. Викликають емоцію інтересу, цікавості.
Ця техніка завжди експлуатує базові цінності і викликає яскраву емоцію. Найчастіше, обурення і бажання вступити в запеклу суперечку. Нерідко, в гонитві за «провокаційною фразою», журналісти висмикують її з контексту.
Потрібні, щоб продемонструвати технічну відповідність та ефективність стверджувань.
Одне з головних правил акцентування звучить так: найважливіше слово став або в початок тексту, або в кінець.
Якщо акценти два, то перший – в початок, другий – в кінець.
Прямий порядок слів ми використовуємо для простого оповідання і констатації факту, для пояснень явищ або подій. Але якщо потрібно зробити акцент на певні слова – прямий порядок використовувати небажано.
Професійні сторітелери використовують прийом розстановки акцентів на стику ритмів речень. Якщо розташувати найважливішу інформацію на стику довгого і початку короткого речення, то саме це слово і залишиться в голові читача.
Визначення:
композиція – це гармонічне розташування в тексті трьох основних елементів сюжету: початку, розвитку і фіналу.
Пряма (лінійна або послідовна) композиція – найпростіша форма, коли події викладаються в хронологічній послідовності.
Від часткового до загального – через конкретний приклад тлумачимо загальне явище. Прийом називається: «пряма піраміда».
Історія конкретного героя/ приклад із життя / глобальна проблема.
Від загального до конкретного – від масового явища переходимо до історії конкретної людини або на конкретну ситуацію. Прийом називається: «зворотна піраміда».
Протиставлення. У центрі сюжету ми тримаємо героя, масштабуємо його проблему на загал (показуємо явище як загальне), разом з тим висвітлюючи долю героя, який в цій, конкретній ситуації зміг знайти рішення проблеми.
Порівняння. Ми порівнюємо історію героя з іншими історіями людей і розуміємо, що проблема набагато ширша, ніж може здатися на перший погляд або взагалі не значуща та надумана.
Зворотна (перевернута) композиція – історія починається з фіналу, далі крок за кроком розкриваються події і причини, які призвели до такого фіналу. Найчастіше зворотну композицію застосовують в детективах і супутніх жанрах.
Кільцева композиція – початок і кінець перекликаються між собою, часто повністю збігаються. Таку композицію вибирають для особливого акценту на долі людини, або щоб підкреслити важливість якоїсь однієї події у всьому ланцюжку сюжету.
Особливість кільцевої композиції – це повний збіг початку і фіналу. Щоб завершити історію, ми знову повертаємо читача до першої події або першої фрази.
Гарна історія створюється із багатьох кільцевих сюжетів, між якими прокладені «містки» (недомовлення, інтригуючі події).
Щоб історія була цікавою, з кожним, наступним кільцем має відбуватися більше подій.
Дзеркальна композиція – будується на прийомі протиставлення. В результаті початкові і кінцеві події повторюються, але з точністю до навпаки.
Оповідання в оповіданні – головний сюжет висвітлює один з героїв, який також має свою приватну історію.
Ретроспекція – в процесі розповіді автор робить «екскурс в минуле». Ретроспекцію часто використовують в аналітичних матеріалах.
Замовчування – подію, яка сталася раніше за інших, читачу розказують в самому кінці публікації.
Інформація, для публікації зібрана з відкритих джерел.